Салимове Лігво - Стівен Кінг - Клуб Сімейного Дозвілля

Назва роману Стівена Кінга “Salem’s Lot” належить саме до такого роду загадкових, але виразних назв. Як її можна зрозуміти, ще не знаючи сюжету? Ну, з “Salem” загалом ясно — це тричі згадуване в Біблії місто, яке традиційно асоціюється з Єрусалимом. В сучасному світі населені пункти, що звуться Salem, є в багатьох країнах (Швеція, Німеччина, Велика Британія, Палестина, Індія тощо), в самих лише США таких близько півсотні. Загадку становить багатозначне в англійській мові слово “lot”, яке походить від давньоанглійського (англосаксонського) “hlot”, що означало будь-який предмет — жереб, який через його вільний вибір гравцем визначав удачу або невдачу (зафіксовано в писемних джерелах у ХІІІ столітті; звідти через запозичення романськими мовами з’явилися терміни «лото», «лотерея»). У нас це слово часто перекладають як «доля» або «шанс», і в певних контекстах це правильно. Проте, в американській англійській з 1630-х років, коли нові колоністи, тягнучи жереб, отримували собі у володіння вільні ґрунти, «lot» почало означати й певну ділянку землі, зазвичай меншу, ніж поле. В сучасній англійській є й інші значення цього слова: «частка», «приз», «купа», «зграя», «банда»...

То як було перекласти назву книжки “Salem’s Lot”, щоб зберегти її багатозначну таємничість, і одночасно дозволити українським читачам, які читатимуть цей роман уперше, на власні очі і розум насолодитися поступовим розкриттям закладених автором в неї сенсів? Не створюючи спойлерів, надам короткі підказки: Salem’s Lot — це скорочення місцевими мешканцями офіційної назви міста, яка походить від імені Єрусалима, де “lot” — це ділянка землі в лісі, де та здичавіла Єрусалима колись давно, ще за часів перших поселенців, влаштувала собі лігво. Про це читач дізнається майже на початку книжки. Але далі більше й страшніше: вже у ХХ столітті значно небезпечніша за Єрусалиму істота вибрала собі резиденцією містечко Салимове Лігво, відтак доля/жереб/шанси якого стають вельми незавидними.

Одна порада: не варто слідкувати лише за безжальним сюжетом, створеним похмурою уявою автора. Американські критики вважають цей, другий в його кар’єрі, роман найпоетичнішим з усього доробку видатного письменника, і я з ними цілком згоден. Описи природи Нової Англії, її провінційного побуту, характерів, звичок і забобонів її насельників, загальний стиль життя, очікування й розчарування американців у 1970-х подано тут з симпатією і співчуттям, пастельними фарбами, проте філігранно, яскраво, переконливо й захопливо, з такою інтенсивністю, як мало деінде навіть у самого пізнішого майстра Стівена Кінга.